ЗМІСТ
1. Визначити поняття та порядок укладання зовнішньоекономічних договорів. 3
2. Розкрити зміст зовнішньоекономічних договорів. 8
3.Охарактеризувати арбітражну угоду: її зміст, форму та порядок укладання. 14
Задача 18
Іноземна фірма зареєстрована за кордоном, але має представництво в Україні, звернулася до господарського суду з позовом до українського господарського товариства про стягнення збитків, завданих невиконанням товариством своїх зобов’язань щодо сплати поставленого до України цукру.
Українське господарське товариство заперечувало проти позову з посиланням на ту обставину, що кошти, передбачені для сплати поставленого цукру, було переведено відповідно до умов контракту в іноземний банк. Однак сталося викрадення коштів третіми особами з рахунків цього банку, у зв’язку з цим вони не зараховані на рахунок іноземної фірми. На час подання позову за фактом викрадення порушено кримінальну справу в іноземній державі. Українське господарське товариство, заперечуючи проти позовних вимог, посилалось на те, що сторона зовнішньоекономічного контракту не несе відповідальності за невиконання зобов’язань, якщо останнє сталося з вини третіх осіб.
Сторони зовнішньоекономічного контракту в цій ситуації знаходяться в державах –учасниках Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980).
Запитання:
1. Яким чином Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів регулює відповідальність сторін за договорами купівлі-продажу товарів?
2. Як Конвенція характеризує “перешкоду поза контролем”?
3. Яким має бути рішення суду?
Задача 23
Австрійський продавець подав позов до швейцарського покупця про стягнення вартості волокна. Щоб обґрунтувати свій позов, продавець заявив, що договір купівлі-продажу був укладений між сторонами відповідно до замовлення, зробленого швейцарським покупцем, та письмового підтвердження, яке надіслав продавець.
Покупець заперечував проти позову, посилаючи на те, що договір не був укладений відповідно до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
Суд дійшов висновку, що письмове підтвердження, яке надіслав продавець, та подальша відсутність будь-якої реакції покупця, відповідає діловій практиці укладення договорів відповідно до ст. 9 Конвенції.
Можливість подібних підтверджень не суперечить національному законодавству кожної сторони. Не існує також і специфіки у торгівлі волокном.
Запитання:
1.Що є акцептом відповідно до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів?
2.Чи можна вважати укладеним договір між цими сторонами?
3.Яке рішення повинен винести Міжнародний комерційний арбітражний суд?
Список використаної літератури: 25
Отзывы
Для того чтобы оставлять отзывы, необходимо авторизоваться.