Готовые задачи - студенческие работы по праву.

Моя корзина

(пусто)

Контакты

Исполнитель:

+38(098) 817-94-06

puzike45@gmail.com
puzik_en

Валюта:

Блог / Новости

Голосование

Как Вы оцениваете удобство работы с сайтом?

Поиск:

Главная » Готовые студенческие работы » Задачи

Готовые задачи - студенческие работы по праву.

Поиск продукта в этой категории

Сортировать по:
наименованию (возр | убыв), цене (возр | убыв), рейтингу (возр | убыв)

<< пред 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 12 след >>

Тема: Кримінальне право
Код работы: 201-08474

Описание: Задача 1
Вагляр і Лопушанський у стані сп'яніння ввійшли в кафе, яке вже зачинялось, і зажадали пива, котрого вже не було. Завідувачка кафе викликала наряд міліції. У відповідь на вимогу працівників міліції пройти в кімнату дільничного інспектора міліції для з'ясування особи Вагляр завдав кількох ударів працівнику міліції Батраку, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. що викликали короткочасний розлад здоров'я. Лопушанський обізвав працівників міліції "мусорами"
Як кваліфікувати дії вказаних осіб? Проаналізуйте склади злочинів.
Задача 2
Букін підробив посвідчення слідчого та постанову про проведення обшуку і разом зі своїми приятелями Шугаєвим та Перепічкою, які грали роль "понятих", прийшов на квартиру завідувача плодоовочевої бази Кіркіса. У процесі "обшуку" було вилучено гроші готівкою 2 млн. грн., 500 доларів, а також кілька золотих речей.
Як кваліфікувати дії вказаних осіб? Проаналізуйте склади злочинів.
Задача 3
Немошкаленко, користуючись тіснявою в трамваї, викрав сумочку, у якій виявився гаманець з грішми в сумі 450 грн. та паспорт їх власниці. Як кваліфікувати його дії? Проаналізуйте склади злочинів.

Стоимость: 90.00 грн.

Сравнить

Тема: Характеристика рішення
Код работы: 201-08488

Описание: Справа № 22-ц-241 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції - Соп'яненко О.В.
Категорія – 54 Суддя-доповідач - Білецький О.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
24 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Білецького О.М.
суддів - Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача ОСОБА_2., відповідача і її представника адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 грудня 2008 року у справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником,
ВСТАНОВИЛА :
20 грудня 2007 року АКБ СР «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 19033 грн. 01 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов'язків та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
Вважає, що позивачем не доведено її винних протиправних дій, а тому відсутні підстави для притягнення її до матеріальної відповідальності. Крім того вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення і заперечення сторін та представників, дослідивши матеріали даної справи, кримінальної справи №03800097 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.191 ч.3 КК України та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 з 02 січня 1991 року працювала в Сумській обласній філії АКБ СР «Укрсоцбанк».
Наказом керівника філії № 50 її з 31 жовтня 2000 року було переведено на посаду спеціаліста відділу вкладів населення та платіжних карток та призначено відповідальним працівником за роботу з програмно-технічним комплексом захищеного документообігу “Граніт”.
Наказом №30 з 19 травня 2003 року відповідачку призначено на посаду провідного спеціаліста сектору платіжних карток, до посадових обов'язків якого віднесена робота з технологічними ключами, адміністрування та виконання операцій по виготовленню пластикових платіжних карток системи банківського обслуговування (СБОН).
Відповідно до посадових обов'язків, ОСОБА_3 зобов'язана була створювати електронні анкети приватних клієнтів, емісійних та карткових контрактів, була користувачем програми, яка призначена для створення файлів-реєстрів зарахувань на карткові рахунки власників міжнародних платіжних карток, обробляти створені за допомогою цієї програми файли реєстрів зарахувань, готувати їх до відправки до процесингового центру.
22 травня 2002 року з ОСОБА_3 було укладено договір №26 про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого відповідачка несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної Банку.
Відповідно до наказу № 43 від 18 липня 2003 року, в Сумській філії банку проведено перевірку стану рахунків по операціях з використанням банківських платіжних карток.
Під час перевірки комісією встановлено, що з 27 листопада 2002 року по 20 червня 2003 року, використовуючи можливості локальних комп'ютерних програм, ОСОБА_3 з транзитного рахунку банку неодноразово безпідставно списувала і перераховувала на власний картковий рахунок кошти, всього привласнивши 8710 грн., частина яких - 4660 грн. в період з 31 березня по 22 липня 2007 року нею була відшкодована банку.
Також в період з 07 жовтня 2002 року по 14 жовтня 2002 року та з 28 березня 2003 року по 31 травня 2003 року, незаконно отримавши доступ до карткового рахунку ОСОБА_4 яка перебувала за кордоном, відповідачка за допомогою пластикової картки зняла з рахунку вкладниці та привласнила 2280 доларів США, що відповідало 12159 грн. 24 коп., а в подальшому 06 червня 2003 року з транзитного рахунку банку безпідставно провела перерахування валютних коштів у вказаному розмірі на рахунок цієї вкладниці.
11 липня 2003 року ОСОБА_3 з транзитного рахунку банку зарахувала на рахунок ОСОБА_4 ще 356,26 дол. США, що становить 1899 грн. 65 коп., які вона у вказаний вище період також привласнила, маючи доступ до належного цій вкладниці карткового рахунку.
Крім того, 07 липня 2003 року ОСОБА_3 з транзитного рахунку банку перерахувала на свій рахунок 550 грн., а 14 липня 2003 року - 480 грн., після чого двома платежами 09 і 24 липня 2003 року зняла ці кошти з рахунку ОСОБА_5 без відома останнього і зарахувала їх на рахунок банку.
Недоотримані ОСОБА_4 у зв'язку з таким використанням відповідачкою її коштів відсотки в сумі 174,02 доларів США, що становить 924 грн.12 коп., були донараховані банком вкладнику. Незаконно зняті відповідачкою з рахунків вказаних вкладників кошти також відшкодовані банком у повному обсязі.
Таким чином, загальний розмір невідшкодованої банку шкоди, яка була заподіяна діями даного працівника склав 19033 грн. 01 коп.
Наказом №93-п від 28 липня 2003 року ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України за вищевказані винні дії, що призвели до втрати до неї довір'я з боку роботодавця.
Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 повинна нести матеріальну відповідальність згідно зі ст.134 КЗпП України у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини банку, оскільки за наявності укладеного відповідно до ст.135-1 вказаного Кодексу письмового договору про повну матеріальну відповідальность, даний працівник, діючи всупереч покладених на них трудових обов'язків, не забезпечила збереження належних роботодавцю та вкладникам банку грошових коштів.
Доводи ОСОБА_3 щодо можливості доступу до захищених локальних програм банку інших осіб, які також могли виконати ці операції, не знайшли підтвердження та обгрунтовано спростовані судом з огляду на ті обставини, що фактично, відповідач була єдиним працівником сектору платіжних карток, яка мала доступ до комплексу «Граніт» програми «СБОН+» і до роботи з транзитними рахунками банку та випуском пластикових карток клієнтів, що у її розпорядженні незаконно продовжували залишатись у належні вкладнику ОСОБА_4 платіжні картки, а також, що саме на її рахунки проводились не підтверджені виправдовувальними документами зарахування коштів.
Посилання апелянта на недоведеність її вини органом досудового слідства у скоєнні злочину та закриття на підставі ст.130 і п.2 ст.213 КПК України постановою слідчого прокуратури Зарічного району м. Суми від 29 грудня 2004 року провадження у кримінальній справі №03800097 по її обвинуваченню за ст.191 ч.3 КК України, з огляду на положення ч.1, 3 ст.130 КЗпП України за даних конкретних обставин не перешкоджають покладенню на неї матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну установі банку.
Початком перебігу визначеного ч.3 ст.233 КЗпП України річного строку позовної давності є день, коли банк дізнався про порушення свого права, тобто після проведення перевірки стану розрахунків по операціям з БПК та складенням і затвердженням акту від 22 липня 2003 року.
Пред'явлення банком в листопаді 2003 року цивільного позову у кримінальній справі, відповідно до ч.1 ст.79 ЦК УРСР, перервало строки позовної давності на час проведення досудового слідства. Після закриття постановою від 29 грудня 2004 року провадження у кримінальній справі перебіг позовної давності почався заново, згідно з ч.3 ст.264 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, про наявність названої постанови слідчого прокуратури банк дізнався лише у травні 2007 року з відповідей на свої звернення. На користь такого висновку свідчить і та обставина, що навіть сама ОСОБА_3 тривалий час не знала про закриття відносно неї кримінальної справи та 19 грудня 2005 року, тобто майже через рік, зверталась до органів прокуратури з відповідним запитом.
Врахувавши вказані обставини, які є поважними причинами, суд першої інстанції, фактично поновив пропущений позивачем строк звернення до суду, що узгоджується з положеннями ст.234 КЗпП України.
Ч.2 ст.308 ЦПК України вказує, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вказаних висновків.
Оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 грудня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -

Стоимость: 30.00 грн.

Сравнить

Тема: Характеристика ухвали
Код работы: 201-08489

Описание: ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

01.06.09 р. Справа №3/178-09.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІПС ПЛЮС», м. Суми до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумський м’ясокомбінат», м. Суми про стягнення 7 699 грн. 10 коп.
СУДДЯ ЛЕВЧЕНКО П. І.
За участю представників сторін :
від позивача Назаренко О.О., довіреність вих. № 01/06-д від 01 червня 2009 року ;
від відповідача: Кобжева О.О., довіреність № 40 від 18.05.2009 року.
Суть спору: позивач просить суд ухвалити рішення , котрим стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3 903,48 грн. за поставлену продукцію відповідно до договору купівлі продажу № 111-ЮЛ/40 від 01.12.2007 року , 3 % річних в сумі 39,03 грн, індекс інфляції в сумі 230,52 грн , пеню в сумі 2 550,20 грн., штрафні санкції в сумі 975,87 грн. та судові витрати в сумі 414,50 грн.
Відповідач в відзиві на позовну заяву № 2/319 від 29 травня 2009 року просить суд позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань задовольнити частково в сумі 365,95 грн. , а всі інші позовні вимоги визнає повністю.
На виконання п.3 ухвали господарського суду про порушення провадження у справі № 3/178-09 від 05.05.2009 року , позивач надав розрахунок пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ . Виходячі з наданого позивачем розрахунку пені по ВАТ «Сумський м’ясокомбінат», станом на 29 квітня 2009 року сума пені складає 334,70 грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд -
ВСТАНОВИВ :
На підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 111-ЮЛ/40 від 01.12.2007 року, відповідач отримав від позивача товар згідно накладних № 26568 від 17.11.2008 року , № 27245 від 22.11.2008 року, № 28753 від 08.12.2008 року, №28930 від 09.12.2008 року, № 28931 від 09.12.2008 року , № 29551 від 15.12.2008 року , № 31235 від 27.12.2008 року , а оригінали цих накладних оглянуті в судовому засіданні.
Згідно п. 3.2 договору купівлі-продажу термін оплати складає 15 календарних днів з моменту переходу права власності на товар від продавця покупцю , згідно накладних.
У відповідності зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За обґрунтованим розрахунком позивача, який міститься, зокрема, в акті звірки розрахунків ( а.с 21) , заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 903,48 грн.
У відповідності зі ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами. Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .
Факт отримання відповідачем від позивача товару останній підтвердив накладними, оригінали яких оглянуті судом, а їх копії долучені до матеріалів справи .
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 903,48 грн. правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню .
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , крім того - три проценти річних з простроченої суми.
Таким чином , вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 230,52 грн. індексу інфляції та 39,30 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Пеня згідно уточненого позивачем розрахунку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 344,70 грн.
В іншій частині вимог щодо застосування до відповідача засобів відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме: в частині вимог щодо стягнення пені понад визначений Законом її максимальний розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та в частині вимог щодо стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено .
Спеціальними законом, а саме Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (ст.1) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.
При цьому , статтею 3 згаданого Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу , та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня .
Тому, враховуючи вимоги ст. 3 згаданого вище Закону , та умови п. 6.2 договору, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені згідно уточненого позивачем розрахунку в сумі 344,70 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у відповідний період . Цей розмір відповідальності, визначений спеціальним законом, є максимальним для даного виду порушень ( несвоєчасного виконання грошових зобов’язань).
Крім того, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 975 грн. 87 коп. штрафу , розмір якого становить 25 % від суми невиконаного грошового зобов’язання, не підлягають задоволенню , оскільки поняття неустойки ( штрафу, пені) визначено в ст. 549 Цивільного кодексу України . Зокрема частинами 2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено , що штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання . Таким чином , підставою для застосування штрафу може бути будь яке порушення зобов’язання , за виключенням прострочення виконання грошового зобов’язання .
Згідно ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» , ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумський м’ясокомбінат» (40007, м. Суми, вул. Харківська, б.103 ; код ЄДРПОУ 05496017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КІПС ПЛЮС» ( 40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична,26; код ЄДРПОУ 32603569) основний борг в сумі 3 903,48 грн., пеню в сумі 344,70 грн., 3 % річних в сумі 39,03 грн., індекс інфляції в сумі 230,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Стоимость: 30.00 грн.

Сравнить

Тема: Трудове право
Код работы: 201-08490

Описание: Задача.
Водій сільгосппідприємства "Першотравневий" Луков, використовуючи без дозволу адміністрації автомашину в особистих цілях, потрапив в аварію. Вартість ремонту склала 11 160 грн. Крім цього, внаслідок простою автомобілю, від дощу на току загинуло зерно вартістю 40 800 грн., яке нічим було вивезти. Вину в заподіяній шкоді автомобілю Луков визнає, але погоджується сплатити добровільно свій місячний заробіток (1 350 грн.). Директор сільгосппідприємства подав позов про стягнення з Лукова 51 960 грн.
Чи підлягає позов задоволенню і в якому обсязі?

Стоимость: 30.00 грн.

Сравнить

Тема: вирок суду
Код работы: 201-10150

Описание: Дніпровський райсуд
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
В И Р О К
Ім'ям України
03 червня 2008 року Справа № 1-232/08
у складі: головуючого судді Кирьяка А.В.
при секретарі Киця Л.А.
за участю прокурора Петропольськой м.л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського райсуду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області кримінальну справу по звинуваченню:
Свириденко І. І. 1945 р. народження, уродженця м. Дніпродзержинська, українця, гр-на України, освіта базова загальна середня, не працюючий, неодружений, невійськовозобов'язаний, проживаючий по вул. Малиновського 24::
- 07.02.2003 роки Дніпровським райсудом м. Дніпродзержинська по ст. 186 ч.1 УК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 УК України із звільненням від відбуття покарання з випробуванням, з випробувальним терміном 1 рік;
- 04.07.2003 роки Дніпровським райсудом м. Дніпродзержинська по ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 69, 1 і 185 ч.2, 185 ч.2, 309 ч.2 253 ч.1, 263 ч.2,70, 71 УК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 27.07.2005 років умовно достроково на невідбутий термін 10 місяців 25 днів по постанові райсуду Дзержінського р. Кривого Рогу від 26.07.2005 року
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч.2 УК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний Свириденко І. І.10 квітня 2008 року о 18-30 годині знаходячись на території Дренажного каналу, розташованого в лівобережній частині м. Дніпродзержинська, знайшов ніж, що є холодною зброєю, який незаконно без передбаченого законом дозволу носив при собі, в поліетиленовому пакеті. Цього ж дня, Свириденко І. І. приблизно о 19-00 годині, був затриманий біля будинку №2, розташованого по б-ру Будівельників в м. Дніпродзержинську, працівниками міліції, які в ході особистого догляду виявили і вилучили в останнього ніж, який згідно висновку експерта №42/03-37 від 17.04.2008 року є холодною зброєю, виготовлений саморобним способом за типом мисливських ножів.
Підсудний Свириденко І. І.в суді провину свою визнав повністю, підтвердивши час, місце і обставини незаконного придбання і носіння ним холодної зброї - ножа. Розкаюється в скоєному і просить суд строго його не карати.
Окрім визнання своєї провини підсудним, його винність в судовому засіданні підтверджується наступними доказами:
- протоколом особистого догляду Свириденко І. І. від 10.04.2008 р., згідно якому у нього вилучений ніж (л.д.4);
- висновком криміналістичної експертизи № 42/03-37 від 17.04.2008 року, згідно якому ніж, вилучений 10.04.2008 років в Свириденко І. І. , є холодною зброєю (л.д. 31-33);
- речовим доказом: ножем (л.д. 35);
Виходячи з викладених доказів, суд приходить до висновку, що скоєне Свириденко І. І. органами досудового слідства правильно кваліфіковано по ст. 263 ч.2 УК України, оскільки він здійснив носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи підсудному покарання, суд враховує те, що вчинений ним злочин є злочином середнього тяжкості, підсудний чистосердечно розкаявся в скоєному, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставин, обтяжливих покарання підсудного, в судовому засіданні не встановлено.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливо без ізоляції його від суспільства і вважає доцільним, призначивши йому покарання у вигляді обмеження свободи, на підставі ст. 75 УК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на нього згідно ст. 76 УК України обов'язок: - не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу органу кримінально - виконавської системи; - повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи; - періодично бути для реєстрації в органи кримінально - виконавської системи.
Речовий доказ у справі підлягає знищенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 УПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Свириденко І. І. признати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч.2 УК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 (два) років обмеження свободи.
На підставі ст. 75 УК України звільнити засудженого Свириденко І. І. відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (два) років випробувального терміну не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи;
- повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи;
- періодично бути для реєстрації в органи кримінально - виконавської системи.
Запобіжний захід відносно засудженого Свириденко І. І. до вступу вироку до законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.
Речове докази у справі: ніж (л.д. 35), - знищити.
Стягнути з Свириденко І. І. на користь НІЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровської області 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 68 коп. у відшкодування витрат за здійснення криміналістичної експертизи холодної зброї, - перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 35 223 001 006 725 в банці УГКУ в Дніпропетровської області, МФО 805012, ЗКПО 25575055.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Кирьяк А.В.

Стоимость: 54.00 грн.

Сравнить

Тема: цивільний процес
Код работы: 201-10221

Описание: У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23 серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що суб'єкт оскарження в особі управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя неправомірно відмовляє в перерахунку пенсії. Указував, що він є інвалідом другої групи внаслідок із захворювання, пов'язаного із ліквідацією наслідківаварії на Чорнобильській АЕС. Просив провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 23 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року, скаргу задоволено. Визнано дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя неправомірними, зобов'язано посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1. як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби в Збройних Силах СРСР відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2008 року управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя відмовлено у відкритті касаційного провадження в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст. 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно з п. 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану, позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв»язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому перегляд ухваленого до 1 вересня 2005 року (до набрання чинності КАС України) рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (після набрання чинності КАС України) повинен був здійснюватися за нормами КАС України.
У порушення вищенаведених вимог законодавства апеляційний суд переглянув справу в апеляційному порядку за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Ураховуючи вищенаведене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23 серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стоимость: 162.00 грн.

Сравнить

Тема: цивільний процес
Код работы: 201-10222

Описание: Судове рішення Про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування наказів, визнання акта недійсним

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 15 жовтня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Княжицька сільська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування наказів, визнання акта недійсним, та за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та зобов'язання внести зміни до земельно-кадастрових книг,

в с т а н о в и в:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй належить 5/25 частин будинку АДРЕСА_1, а 20/25 частин вказаного будинку належить ОСОБА_2.

За даним будинком наказами радгоспу “Музичанський” №616, №86 закріплено земельну ділянку площею 0, 11 га.
Вважаючи, що вона має право на користування вказаною земельною ділянкою пропорційно розміру належної їй частини будинку, просила встановити порядок користування земельною ділянкою, закріпивши за нею 1/5 частину, а за ОСОБА_2 4/5 частини, скасувати накази радгоспу “Музичанський” №616, №86 та визнати недійсним акт комісії по узгодженню питань із землекористування між співвласниками будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. від 18 липня 2003 року.
У подальшому ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Княжицької сільської ради №104 колишньому власникові будинку АДРЕСА_1ОСОБА_2., правонаступником якого є ОСОБА_3., було виділено земельну ділянку площею 0, 04 га. Враховуючи те, що площа земельної ділянки становить 0, 1470 га, просила встановити порядок користування нею відповідно до третього варіанту висновку експертизи, закріпивши за нею 1/5 частину, а за ОСОБА_2 4/5 частини ділянки.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Княжицької сільської ради, посилаючись на те, що рішенням Княжицької сільської ради від 31 серпня 2006 року № 19/2 ОСОБА_2. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 11 га по вул.АДРЕСА_1. Крім того, як їй стало відомо, рішенням Княжицької сільської ради №104 від 5 листопада 1991 року ОСОБА_2. надано у користування додатково ще 0, 04 га земельної ділянки за вказаною адресою.
Оскільки фактично у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 0, 15 га, просила визнати незаконним рішення Княжицької сільської ради від 31 серпня 2006 року № 19/2 та зобов'язати Княжицьку сільську раду внести зміни в земельно-кадастрові книги щодо розміру земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1
Згодом ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, зазначила, що, будучи юридично необізнаною, вона написала заяву про приватизацію 0, 01 га земельної ділянки для обслуговування належної їй частини будинку, на підставі якої рішенням Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року земельну ділянку було передано їй у приватну власність.
Вважаючи, що рішення Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року постановлене з порушення законодавства та її прав, просила визнати його незаконним.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2008 року позов задоволено, визнано незаконними рішення Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 01 га та рішення від 31 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_2. у приватну власність земельної ділянки площею 0, 11 га по вул. АДРЕСА_1. Зобов'язано Княжицьку сільську раду внести зміни в земельно-кадастрові книги щодо розміру земельної ділянки по АДРЕСА_1, користувачем якої зазначений ОСОБА_3, вказавши її розмір 0, 1470 га. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0, 1470 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з третім варіантом висновку експертизи, виділено ОСОБА_1 1/5 частин ділянки площею 294 кв. м., у тому числі ділянку загального користування площею 44, 7 кв. м., а ОСОБА_2. виділено 4/5 частин площею 1 176 кв. м., у тому числі ділянку загального користування площею 44, 7 кв. м. Виділено в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 89, 4 кв. м., у тому числі ділянку під частиною будинку площею 61, 3 кв. м., ділянку загального користування для обслуговування стіни будинку площею 18, 3 кв. м., ділянку загального користування площею 9, 8 кв. м. для обслуговування комунікацій квартири № 2. Також визначено лінії поділу земельних ділянок.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким позови ОСОБА_1 задоволено частково, встановлено порядок користування земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 площею 0, 1470 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з другим варіантом висновку експертизи. Виділено в користування ОСОБА_1 87 кв. м. ділянки, що становить 6/100 частин від ділянки площею 0, 1470 га, у тому числі ділянку загального користування під будинком площею 30, 65 кв. м. та ділянку для обслуговування комунікацій площею 2, 0 кв. м. Виділено в користування ОСОБА_2. 1 383 кв. м. ділянки, що становить 94/100 частин від ділянки площею 0, 1470 га, у тому числі ділянку загального користування під будинком площею 30, 65 кв. м. та ділянку для обслуговування комунікацій площею 2, 0 кв. м. Виділено в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ділянку під частиною будинку площею 61, 3 кв. м. Виділено ділянку загального користування площею 4 кв. м. для обслуговування комунікацій квартири № 2. Визначено лінії поділу земельної ділянки, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Княжицька сільська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування наказів, визнання акта недійсним, та за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та зобов'язання внести зміни до земельно-кадастрових книг за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема

Стоимость: 162.00 грн.

Сравнить

Тема: цивільний процес
Код работы: 201-10223

Описание: Завдання
Водієм Захаровим на автомобілі, що належить АТП 21003, була заподіяна шкода здоров'ю Старкова. За порадою адвоката потерпілий звернувся до суду з позовом на водія Захарова про відшкодування збитків. У судовому засіданні суддя пояснив позивачу, що він подав позов до неналежного відповідача, бо належним відповідачем може виступити тільки АТП 21003. На пропозицію суду про заміну неналежного відповідача позивач не дав своєї згоди. Тоді суд згідно зі ст. ЗЗ ЦПК притягнув до справи АТП 21003 як співвідповідача.
Чи правильно вчинив суд?

Завдання
Суддя Московського р-ну м. Харкова 15.10.2005 р. від¬
крив провадження у справі за позовною заявою Прохорова В.А.
до Прохорової Ж.В. про поділ спільно нажитого майна, призна¬-
чивши попереднє судове засідання на 30.10.2005 р.
У попере¬дньому судовому засіданні суддя переконав сторони закінчити
спір, уклавши мирову угоду, та допоміг їм виробити її умови.
Пі¬сля цього він виніс ухвалу про визнання мирової угоди та за¬-
криття провадження у справі.
Чи правомірні дії судді? Чи входить до завдань прова¬дження у справі до судового розгляду досягнення мирової угоди між сторонами?

Завдання
Борисенко звернувся до Васильківського районного суду Київської обл. з позовом до Петренка про усунення пере¬шкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування мо¬ральної шкоди посилаючись на те, що відповідач самовільно за¬хопив частину його земельної ділянки площею 0,04 га, обгоро¬див її і відмовляється звільнити. Цими неправомірними діями за¬вдає йому моральної шкоди.
У ході судового розгляду Борисенко підтримав Свої позо¬вні вимоги, зазначивши, що звертався за вирішенням спору щодо меж земельної ділянки до Петрівської сільської ради Васильків¬ського р-ну, однак Петренко із рішенням сільської ради був не¬згодний і не виконав його.
Ухвалою Васильківського районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що даний спір не під¬лягає розгляду в судах, оскільки відповідно до ч. З ст. 158 Земе¬льного кодексу України земельні спори в межах населених пунк¬тів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органами місцевого само врядування.
Дайте оцінку діям суду. Які органи уповноважені зако¬ном вирішувати земельні спори? Чи поширюється юрисдикція суду на всі земельні спори?

Завдання
Районний суд прийняв рішення у справі за позовом Іван-ченка до автопідприємства про надання квартири та відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову було відмовлено.
Іванченко в апеляційному порядку оскаржив зазначене рішення районного суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. В апеляційній скарзі він просив рішення суду скасувати та витребувати нові докази, оскільки він вважав, що наданих районному суду доказів достатньо для задоволення його позову.
Суддя районного суду залишив апеляційну скаргу без ру¬ху на підставі статей 121, 297 ЦПК, зазначивши, що: 1) скарга не надрукована, а її рукописний текст неможливо прочитати; 2) не зазначена дата подання заяви про апеляційне оскарження, 3) не конкретизоване клопотання про скасування рішення суду; 4) від¬сутні копії скарг та доданих до неї документів відповідно до кі¬лькості осіб, які беруть участь у справі; 5) на порушення ст. 7 ЦПК скарга написана не державною мовою; 6) не зазначено по¬важність причин неподання доказів до районного суду та не об¬ґрунтовано прохання про витребування нових доказів.
Чи правильні дії судді? Чи всі зазначені вище вказівки суду є підставами для залишення апеляційної скарги без руху? В яких випадках нові докази можуть бути витребувані при апеля¬ційному перегляді справи?

Завдання

15 березня 2006 р. Зеньков П.К. звернувся до суду із по¬
зовом до Севастопольської філії відкритого акціонерного товарис- ¬
тва "Укртелеком" про поновлення на роботі, стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, мотивуючи це тим, що наказом від 21 січня
2006 р. № 23 його безпідставно звільнено з посади начальника 2-
го відділу згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП у зв'язку з невідповідністю за¬йманій посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
Суддя Ленін¬ського районного суду м. Севастополя ухвалою від 20березня
2006 р. залишив позовну заяву Зенькова П.К. без руху, мотивуючи
це тим, що позивачем не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, й надав Зенькову П.К.
строк до 30 березня для усунення недоліків.
Чи правомірні дії судді Ленінського районного суду м. Севастополя? В якому розмірі та порядку сплачуються витрати на у інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи? Яким чи¬ном має діяти Зеньков П.К.?

Завдання
Семенов звернувся до суду з позовом до Кирилова про усунення перешкод в реалізації свого права власності на буди¬нок. У позовній заяві позивач зазначив, що за договором купівлі продажу придбав будинок у Шевчука, але фактично не може ним користуватися, оскільки у будинку проживає Кирилов і не хоче добровільно виселятися. При розгляді справи суду доводилося неодноразово відкладати судовий розгляд з таких підстав: впер¬ше для вступу у справу представника, оскільки позивач заявив клопотання про те, що хоче вести справу через представника - адвоката Іванова; вдруге, коли належним чином повідомлений"- позивач не з'явився у судове засідання і не надав відомостей про причини неявки, хоча представник позивача з'явився у судове засідання; третій раз суд відклав розгляд справи тому, що не з'явився належним чином повідомлений відповідач, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою; четвертий - коли відповідач не з'явився, хоча т у справі є відомості про вручення йому повістки; вп'яте суд відклав розгляд справи, у зв'язку із необхідністю подання нових до¬казів позивачем.
Який строк розгляду справи судом встановлений ЦПК? Чи у всіх випадках було достатньо підстав для відкладення роз¬гляду справи? У чому відмінність відкладення розгляду і оголо¬шення перерви у розгляді справи?

Завдання
Профспілковий комітет заводу "Комунар" звернувся до
суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності В. в наслідок того, що він зловживає спиртними напоями. В заяві було за¬
значено, що В. неодноразово приходив на роботу у нетверезому
стані, його дружина декілька разів зверталась до профкому з
проханням про застосування до чоловіка заходів громадського
впливу у зв'язку з тим, що він зловживає спиртними напоями.
Суд, розглянув справу, виніс рішення про обмеження ци¬вільної дієздатності В., направив копію рішення до органів опіки та піклування для встановлення піклування та призначення пік¬лувальника.
Чи правомірні дії суду? Визначте порядок відкриття про¬вадження та розгляду справ про обмеження цивільної дієздатно¬сті фізичної особи. Зазначте вимоги до судового рішення по цих справах.

Завдання
С. після смерті батька одержав у спадщину житловий бу-
динок. Згідно з умовами заповіту він повинен був надати одну із кімнат будинку у довічне користування. На прохання Р. надати кімнату у користування С. відмовив, пояснивши це тим, що цю кімнату зараз займає наймач Т., з яким було укладено договір найму. Р. звернувся з позовом до С, вимагаючи передання йому у користу¬вання кімнати. Під час розгляду справи С. заявив клопотання про притягнення до участі у справі Т. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Т. з'явився за викликом Завдання
Слухання справи за позовом Смирнова до ЗАТ "Діло"
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час ви¬мушеного прогулу, а також внесення змін у трудову книжку що¬
до причини звільнення відбувалося з використанням технічного
запису судового засідання. Проголошуючи рішення, суддя вказав
(і це відтворено у записі) про задоволення всіх вимог позивача.
Однак отримавши копію рішення позивач побачив, що в ньому
нічого не вказано щодо вимоги про зміну формулювання причи¬ни звільнення у трудовій книжці.
Яким чином усунути вказану невідповідність?
суду і у судовому засіданні надав пояснення у справі на користь відповідача.
Чи є підстави для задоволення такого клопотання? Якими правами користуються у процесі треті особи, які не заявляють са¬мостійних вимог щодо предмета спору?

Завдання
28.11.2005 р. Ливак Т.П. звернулася до Люботинського
міського суду Харківської обл. з позовом до Бортнянського С.В.,
1993 р.н., про визнання права власності на майно. Свої вимоги
позивачка мотивувала тим, що з жовтня 2003 р. вона проживала
однією сім'єю з Бортнянським В.Ю. у м. Люботин. Вони мали єдиний бюджет, вели спільне господарство та за період спільного проживання придбали майно: автомобіль ВАЗ-2113, будівельні матеріали, предмети домашньої обстанов¬ки та побуту. Бортнянський В.Ю. 04.03.2005 р. помер. Його єди¬ним спадкоємцем є Бортнянський С.В., який проживає на тери¬торії Київського р-ну м. Харкова. Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської обл. від 06.12.2005 р. провадження у справі було відкрито й призначене попереднє судове засідання. Законний представник Бортнянського С.В. Бортнянська М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу про відкриття провадження у справі скасувати як таку, що постановлена з не¬дотриманням правил підсудності.
Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню? Якому суду підсудна дана цивільна справа?

Завдання
Міська клінічна лікарня № 1 звернулася 03.02.2007 р. до суду за місцем свого знаходження з заявою про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу Д., в зв'язку з тим, що при проведенЗавдання
Кутузов подав позов на Смирнова про стягнення боргу у сумі 1200 грн. за розпискою і, підтверджуючи свої вимоги,
просив допитати свідків Молюту, Сердюка, Нечитайло, які були присутні при укладанні договору позики і підписалися у розпис¬ці. Смирнов заперечував проти позову, посилаючись на те, що в присутності своєї жінки Смирнової повернув борг, але розписку у позивача не витребував.
Вирішіть питання про належність і допустимість доказів у даній справі.
ні обстеження в нього було виявлено за¬хворювання на туберкульоз. Суддя прийняв заяву і відкрив про¬вадження у справі, а 5.02.2007 р. він розглянув справу у відкри¬тому судовому засіданні за участю представника міської клініч¬ної лікарні № 1 та Д.
Чи законні дії судді? Визначте порядок відкриття прова¬дження та розгляду справ про обов'язкову госпіталізацію фізич¬ної особи до протитуберкульозного закладу

Стоимость: 324.00 грн.

Сравнить

Тема: ТДП
Код работы: 201-10395

Описание: Завдання
Японія- держава, що складається із 47 префектур, місцеве упрапвління здійснюють виборні збори префектури. Головні посадові особи у префектурах-губернатори. Визначте, яку форму державного устрою має Японія. Відповідь обгрунтуйте.

Стоимость: 33.00 грн.

Сравнить

Тема: Кримінальне право
Код работы: 201-10469

Описание: Задача 1
Лисенко спалював сухе листя та сміття на своїй присадибній ділянці. Внаслідок необережного поводження з вогнем сталася пожежа, що привела до пошкодження дачного будиночка його сусіда Коваленка і заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах.
Ознайомившись зі змістом розділу VI Особливої частини КК України, вирішіть питання, чи є вчине Лисенком діяння злочином. Якщо ні, яка ознака злочину відсутня.
Задача 2
Прибиральницю Остапчук було звинувачено в тому, що вона викрала 12 грн із гаманця бухгалтера магазину Дем’янець. При цьому вона залишила в гаманці решту грошей на загальну суму 386 грн. Як з’ясувалося пізніше, 12 грн. їй не вистачало на придбання ліків для хворого батька.
Чи можна притягнути Остапчук до кримінальної відповідальності? Чи є підстави для застосування до неї ч. 2 ст. 11 КК України.
Задача 3
Ковальчук вчинила умисне вбивство своєї новородженої дитини відразу ж після пологів, тобто злочин передбачений ст. 117 КК України. Суд визнав цей злочин тяжким і призначив відповідне покарання
Чи правильне рішення суду? Чи мав суд підставу визначити цей злочин тяжким? Яку кваліфікацію злочинів за ступенем тяжкості передбачене КК України? Що є критерієм цієї кваліфікації? Який злочин за законом може бути визнаний тяжким? Якого ступеня тяжкості є злочин вчинений Ковальчук?

Стоимость: 81.00 грн.

Сравнить

<< пред 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 12 след >>

КАТАЛОГ

	великолепно
	очень хорошо
	хорошо
	удовлетворительно
	не удовлетворительно
	очень плохо